Баклани на Балкани: Чи можна порадити їхати до Молдови туристу?

Чи можна порадити їхати до Молдови туристу?

Певно, це питання задає собі і міністр з туризму цієї країни. Як і я, і багато дописувачів в інтернеті. Аби отримати попередню відповідь на нього, я зробив дзвінок знайомим знайомих. На питання «що можна побачити цікавого в Молдові» отримав лаконічну відповідь «збір врожаю винограду». І це вся відповідь!.. Але до цього «загальнодержавного свята» було ще півтора місяці, тож із вірою, що у кожній країні є щось цікаве і з картою Mastercard Баклани рушили на Молдову.

unnamed-18

А цікаве чекало нас на самому початку цієї країни. Навіть раніше. На нейтральній території між Україною та Молдовою тече річка Дністер. Аби опинитися на тому березі, ти маєш сісти на «паром». Ну, «паром»- це офіційна назва цього плавзасобу, а насправді, то просто іржава залізяка метрів 10 на 10, що кріпиться лише 1 (!) точкою до сталевого троса, який з’єднує 2 береги. Відповідно, течія крутить велику бляшанку з машинами, мопедами, людьми, козами на свій розсуд. Із нею бореться 5-6 пасажирів (!) за допомогою великої палки, яку вони впирають у дно річки і разом навалюються на деревину, щоб повернути «паром» у потрібне положення. За рух вперед відповідає стара лебідка, яка працює не завжди і тоді старий паромник рухає паром вручну. Чи-пак, «вножну» — бо стає ногами на трос, руками впирається у паром і починає фітнес-вправу «східці». Через те, що плата за переправу береться в молдовських леях (еквівалент 6 євро за 5 осіб, авто та мото), а паромник говорить на молдовсько-російському суржику, маю надію, що наша країна не має стосунку до цього «дредноута». Стоячи на ньому і тримаючи в руках Samsung S7 Edge не віриться, що ці 2 апарати є із однієї епохи.

unnamed

Обєкт 1180

В Молдові тебе зустрічають митники і дороги. Останні кращі за наші. Так, часто подібні, часто на ремонті, але там, де є — це наступ Румунії та Євросоюзу у східному напрямку. Цими дорогами доїжджаємо до повороту на перший об’єкт, який запланували знімати. Жодного вказівника, просто стара «бетонка» на пів машини в ширину, що веде в ліс. Закінчується вона, таке враження, що на будівельному майданчику — купи піску, металобрухт, будівельне сміття, бетон. Не легко впізнати у цьому звалищі «Об’єкт 1180», що коштував бюджетові СРСР 12 Кишиневських цирків. На будівництво цирку витратили 2 млн рублів, на «Об’єкт 1180» 32 млн. Знайомство із об’єктом може закінчитися на перших хвилинах, бо кожен поважний об’єкт має охорону, яка заборонить вам подальше просування, як заборонила і нам. Але серце охоронців розтопили не камери, а наші полум’яні промови про те, як їм пощастило, мати таку унікальну пам’ятку. І це був зовсім не «цирк» із нашого боку. «Об’єкт 1180» є Запасним командним пунктом (ЗКП) країн Варшавської угоди. Один такий є в Білорусі, а про третій ходять чутки: то він у Азербайджані, то в Казахстані, то його взагалі немає. «Об’єкт 1180» — це 2 величезні залізні циліндри (кожен діаметром по 32 метри), що їх встромлено в землю на глибину 62 метри. Фактично, це два 21-поверхових будинки під землею. Цей залізний підземний стакан одягнуто у підстаканник із 2-метрового бетону, що при нагоді зменшить можливе гамма-випромінювання у 200 000 разів. Звичайно, будувався «Об’єкт 1180» не для захисту від вибуху на «молдовському Чорнобилі», а на той випадок, коли власники «червоних кнопок» не знайдуть компромісів один з одним, світ перетвориться на «ядерний попіл», а відродженням його займатимуться люди у фуражках та максимальною кількістю зірочок на погонах, які вийдуть з таких ЗКП… Ну, а зараз — це пам’ятник людському страхові та злісті, чудовий об’єкт для арт-фото та локація для нашого майбутьного кіна у стилі кібер-панк.

20160726_165923unnamed-1    

Скельний монастир Ципово

До останнього об’єкту (того дня і цієї оповіді) ми їхали розкішною дорогою вздовж Дністра, допоки не потрібно було звернути у бік річки на менш значущу дорогу. І тут почалося. Каміння, щебінь та білий пил — саме з таких інгридієнтів складається довга дорога до монастиря Ципово. Техніці (мотоцикл Suzuki V-Strom 1000 та авто Suzuki Vitara) такий коктейль був не до вподоби, але вона вперто вела нас до Дністра. Ми ж ковтали білий пил, спостерігали, як спадає вечір і писали до Concierge-Servise Mastercard з проханням знайти нам готель. Що змусило нас майже ввечері відхилитися від хорошої дороги та нашого маршруту?! Просто монастир? Не зовсім так… От кілька міфо-історій про скельний монастир Ципово:

1) саме тут Орфей знайшов вхід до царства Аїда і спустився за коханою Евредікою. Втратив її дорогою до нашого світу, не витримав розлуки і за якийсь час помер. Це сталося теж тут і поховано його було неподалік сучасного монастиря під водоспадом. Археологи знайшли кам’яний гроб, вважається, що він належить саме грецькому співцеві. Ви вірите грекам? А їх міфам?

2) історики знаходять тут давні поселення гетів, фракійців. Навіть змогли знайти місце, де відбувався один з обрядів останніх. Його описує ще «батько історії» Геродот. Ви ще вірите грекам? )) Раз на 5-річку або за великої потреби жерці обирали сильного чоловіка, розповідали йому, що передати богам, готували до зустрічі із ними, а потім…скидали на списи. Такий ритуал відбувався на Мертвому водоспаді біля монастиря. Поруч є не менш милозвучні водоспади «Ворота до аду», «Ворота до раю».

3) кількість історій про Чорних Монахів і привидів зашкалює, є ще легенди про місцевих монахів, які у часи ординських навал могли лишень своїм криком розігнати загони ворога. А коли вже бралися до фізичної дії, то кількох ченців вистачало, щоб подолати сотні нападників. Також в можливості їхньої суперсили входило вміння зникати та лазіння відвісними стінами

unnamed-3Тож, прямували ми до… молдовського Шаоліня?

Приїхали ввечері, монастир не закритий, проте відвідувачів вже немає, знайшли монаха. Звати Антоній. По скелях не лазить, голосом ворогів не ганяє, але прищур хиртий. Може приховує від нас вміння? Нічого надзвичайного?.. І тут ми озирнулися і побачили краєвид такої краси та сили,що завмерли на місці. Стоячи на високому правому березі Дністра, що колись був рифом Сарматського моря, бачиш витончені вигини річки на багато кілометрів по обидва боки. На іншому березі вже запалюється світло у придністровському селі Попенки. І раптом не захотілося їхати 50 км до готелю, який підказав Concierge-Servis, прокинулося нахабство і ми попросилися в монастирі на ночівлю та вечерю. Це було зроблено не задля перевірки монастиря на профпридатність, просто із цього місця не хотілося рушати аж ніяк.

unnamed-5

aap_7119

А щодо профпридатності, то згодом, в румунських горах Фагараш вночі ми не могли знайти вільних номерів в готелях (наслідки 4-денного державного релігійного свята) і я постукався у двері розкішного монастиря. Великий собор, комплекс 7-поверхових (!)келій. В соборі тривала служба, а на вході до келій паломниці з Італії присоромили мене із моїми потребами, сказали, що я нічого не розумію і переді мною Храм, а не якийсь там мотель. А тим часом в Молдові нам виділили дві кімнати в келіях, в трапезній на стіл поставили варену картоплю, овочі і домашній компот. Просто і людяно. Як і має бути завжди у житті.

unnamed-4

Зранку гроші «на храм» послушниця брала , проте виказувала своє ставлення: це не обов’язково.

unnamed-6

Це був перший день подорожі проекту «Баклани на Балкани». А більше пригод — із жовтня щосуботи на UA:Перший.

Залишайтесь з нами і ви дізнаєтесь всі подробиці проекту «Баклани на Балкани». Подорожуйте разом з Star Brothers

Попенко Геннадій
Попенко Геннадій

актор, телеведучий. Автор проекту "Баклани на Балкани"

1 Comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>