Баклани на Балкани: Каньйон річки Цетина. Місто Оміш.

«Це дуже небезпечне місце!».

Так колись казали венеціанські та дубровницькі купці. Так сказала моя дружина під час поїздки, бо ж саме на цих серпантинах почалися технічні проблеми із мотоциклом. І так само говорять про Оміш люди, що бояться висоти.

Проте небезпеки з першого погляду не видно. Все виглядає дуже мирно: красиве хорватське маленьке містечко (проживає 6 500 осіб), вузькі вулички і симпатичні кав’ярні, річка Цетина в короні гір впадає у море.

Річка Цетина не шукає прямих шляхів


Довжина — 105 км. Впадає в  море. Річка знаменита своїм мальовничим міжгір’ям з бурхливою течією. Річка починається за сім кілометрів від маленького села Цетина на схилах Динарського нагір’я на висоті 385 метрів над рівнем моря поряд з кордоном Боснії і Герцеговини. За 20 кілометрів від витоку на річці утворено велике водосховище Перуча, зване також Перучським озером (Peručko jezero). Довжина водосховища становить близько 18 кілометрів. Річка тече в каньйоні дуже швидко, утворюючи численні пороги і водоспади. Найбільший водоспад — Велика Губавіца (48 м) знаходиться у верхній частині ущелини. У місці впадання річки в Адріатичне море стоїть місто Оміш. Над містом — залишки фортеці Стари Град, що контролювала вихід з ущелини Цетини. (ред.)


Індіанці і Хорватія

Якщо ж ви унікум і любите ретро-фільми про індіанців виробництва Германської Демократичної Республіки, то тут на вас чатує перша небезпека. Це напад дежа-вю )) Бо саме на цих ландшафтах знімалася ціла обойма східнонімецьких вестернів. Певно, тоді, в 60-х роках минулого століття, в Хорватії був такий самий ажіотаж, який є зараз навколо хорватської частини зйомок серіалу «Ігри Престолів». Із тими давніми зйомками була смішна історія: другий режисер гасав містом і хапав просто на вулиці усіх, хто хоча б трохи скидався на індіанця і міг стати актором масових сцен. Один пан ніяк не хотів погоджуватися, викликаючи здивування усієї кіногрупи, а вже на знімальному майданчику виявилося, що то був бургомістр міста Оміш.

У долині Цетини були поставлені сцени з фільмів «Вінету. Частина 2», «Серед шулік», «Вінету. Частина 3», «Нафтовий принц», «Вірна Рука — друг індіанців», «Вінету і Напівкровний Апаначі», «Вінету і його друг Олд Файерхенд» (ред.).


 

Пірати Адріатичного моря

Від індіанців перейдемо до іншого пригодницького сюжету. До піратів. Саме корсари є однією із тих небезпек, про які згадувалося на початку. У 13-14 столітті гусари (так звали місцевих піратів), тримали в кулаці все узбережжя. Із високих кріпосних стін (зберіглися й досі) видно було просування купецьких кораблів. Напад робився блискавично. Після атаки гусари на своїх малих вузьких судах йшли вгору річки Цетина і купецька охорона на своїх великих кораблях не мала жодного шансу на затримання розбишак. Дійшло до того, що венеціанські та дубровницькі купці платили піратам дань. Ці побори змогли зупинити лише супермени Середньовіччя – хрестоносці. Та й то, лише з 2-ї спроби. Але пірати і тепер продовжують забирати гроші. Розмір данини — 40 євро з людини. Далматинське вино та наїдки, піратські конкурси, «жива» музика і танці включені в суму. Мова йде про традиційні піратські вечірки на човнах для усіх охочих ))

Zip-line Оміш

Ми приїхали в Оміш через іншу небезпеку. Швидкість і висота! Швидкістю у 65 км/год Бакланів не налякаєш, на спідометрі мотоцикла бувають набагато більші цифри. Проте, коли із цією швидкістю летиш через каньйон річки Цетина, до землі 150 метрів, а від падіння тебе утримує лише залізний трос (zip-line), до якого тебе прив’язано мотузкою, то 65 км/год сприймаються зовсім інакше. В горах поблизу міста Оміш є 8-рівневий zip-line. Ця розвага користується сталою популярністю: джипи забирають регулярні групи охочих від офісу в місті, везуть в гори, далі іде трекінговий маршрут хвилин на 10, тренування на низькій мотузці і група готова до спуску на zip-line. Перший спуск найдовший, найвищий та найшвидкісніший. Довжина польоту 100 метрів, висота та швидкість озвучені. Коли стартуєте, то можете кричати як в дитинстві. Все одно ваших криків «Мамочка!» ніхто не почує через виск коліщаток системи, що фіксує вас на тросі. Звук вони видають чисто як боліди Формула1.

Незамінних у нас немає: оператор полетів, тож поки я за нього )


Пролетіли перший рівень і поки адаптуєтесь до твердої землі, решта групи по одному повторюють за вами геройський вчинок. Далі група спускається гірськими стежками до нижчого рівеня zip-line, знов спуск, наступний перехід, спуск і т.д. Загальна довжина 8 тросів по яких можна пролетіти – 2.1 км. Наша порада: обов’язково зафіксуйте на собі камеру GoPro (наприклад на стегні) і розверніть об’єктивом на себе. Емоції свої контролювати не вийде, тож відео буде епічне ))

Підбірка емоцій Бакланів після пари перших спусків на zip-line (Боря, Іра, Настя)


Якщо забракне сміливості пролетіти над каньйоном, то все одно піднімайтеся вгору із друзями, щоб налаштувались на політ. Краєвиди, які побачите із цих гір зачаровують: іноді блакитна, іноді смарагдова річка Цетина вужем вимальовує вигини між горами і пірнає у морські глибини.

Проект ризикував цими трьома )))


Після каньйону ми помчали у Національний парк Кирка, але про це і про решту пригод – у ефірі UA:Перший щосуботи о 20.30.

А на starbrothers.com.ua наступний матеріал про Сербію, малину і духову вакханалію.
Попенко Геннадій
Попенко Геннадій

актор, телеведучий. Автор проекту "Баклани на Балкани"

No Comments Yet

Leave a Reply

Your email address will not be published.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>